Що ж являє собою система зовнішнього утеплення мокрого типу? Саме поняття система говорить про неоднорідність і складну взаємодію елементів, що входять до неї. Можна виділити три основних шари системи
  1. теплоізоляційний - плити з теплоізоляційного матеріалу з низьким коефіцієнтом теплопровідності (наприклад, мінераловатні або з пінополістиролу);
  2. армований - шар зі спеціального мінерального клейового состава, армованого стійкою до лугу сіткою;
  3. захисно-декоративний - ґрунтовка й декоративна штукатурка (мінеральна або полімерна); можливе фарбування спеціальними дихаючими фарбами, можуть також використовуватися лицювальні матеріали .

    Кожний шар виконує в системі свою функцію. Теплоізоляційний матеріал забезпечує утеплення конструкції, що обгороджує, його товщина визначається теплотехнічним розрахунком, а тип матеріалу - протипожежними вимогами.

    Армований шар необхідний для забезпечення адгезії захисно-декоративного шару до поверхні теплоізоляційної плити.

    Захисно-декоративний шар виконує дві функції: захищає теплоізоляційний матеріал від зовнішніх несприятливих впливів (ультрафіолетового випромінювання, опадів, і т.п.), а також надає фасаду естетичний зовнішній вигляд.

    У системі застосовуються також доборні елементи, що забезпечують: посилення кутів будинку, віконних і дверних укосів; примикання системи до покрівлі, віконних і дверних блоків; примикання до цоколя будинку; захист конструктивних деформаційних швів будинку, і так далі. Вибір матеріалу доборних елементів залежить від їхньої хімічної сумісності з іншими матеріалами системи.

    Застосування системи зовнішньої теплоізоляції мокрого типу дозволяє істотно підвищити тепло- і звукоізоляцію конструкції, що обгороджує. Для надійної й довгострокової служби системи необхідно, щоб вона проектувалася з урахуванням дифузії водяної пари, його конденсації й вологопереносу. Система повинна мати необхідну хімічну стійкість. Важливим фактором безпроблемного функціонування є міцність і надійність основи конструкції, що обгороджує, на яку монтується система.

Тепловий захист

    Багатошарові системи теплоізоляції мокрого типу з ефективними утеплювачами з мінераловатних плит або пінополістиролу без зусиль дозволяють досягти необхідного значення наведеного термічного опору теплопередачі R0ТР конструкцій, що обгороджують. При цьому сама конструкція, що обгороджує, може мати товщину, що розраховується тільки з умови достатньої несучої здатності. Відзначимо також, що легкі конструкції, що обгороджують, як відомо, мають низький коефіцієнт теплозасвоєння матеріалу несучої стіни. Однак це в достатній мері компенсується високим термічним опором теплоізоляційного матеріалу.

Звукоізоляція

    Крім основного призначення - утеплення конструкції, що обгороджує, система мокрого типу істотно збільшує й звукоізолюючі властивості зовнішньої стіни. Це питання ще в Росії не досліджене. Звернемося тому до досвіду застосування подібних систем у Німеччині.

    Система мокрого типу являє собою класичний приклад двошарової акустичної конструкції, де обидві оболонки конструкції при порушенні звуку коливаються незалежно одна від іншої й зв'язані між собою лише повітряним прошарком або ізоляційними матеріалами незначної твердості.

    У нашому випадку система мокрого типу являє собою коливальну систему, що підкоряється принципу маса - пружина - маса. Як маса виступають несуча стіна й зовнішній штукатурний шар, пружина - теплоізоляційний матеріал з мінерального волокна або пінополістиролу.

    Звукоізоляція може істотно знизитися, теоретично навіть до нуля, коли обидві маси починають коливатися з однією частотою, тобто наступає резонанс. Таким чином, аналіз даної моделі коливальної системи полягає в оцінці смуги частот перед резонансом, у зоні резонансу, після резонансу й в області стоячих хвиль.

Резонансну частоту f0 Гц можна знайти по формулі f0 = 160V ЄДИН/(d*m),

де ЄДИН - динамічний модуль пружності теплоізоляційного шару, МН/м2;

d - товщина шару теплоізоляційного матеріалу, м;

m - поверхнева щільність штукатурного шару, кг/м2.

    З погляду звукоізоляції, оптимальна та багатошарова конструкція, що обгороджує, у якої резонансна частота винесена за область так званих будівельно-акустичних частот . У Німеччині ця область відповідає інтервалу частот [100:3200] Гц.

    Після досягнення резонансу обидві маси починають діяти як дві незалежні стінні конструкції. До них застосуємо закон маси Бергера для одношарових конструкцій. Гарна звукоізолююча здатність двошарової конструкції, що обгороджує, ґрунтується саме на цьому принципі, хоча загальна маса двох оболонок невелика. Після провалу в області резонансної частоти ріст звукоізоляції в області будівельно-акустичних частот звичайно становить 12 дб на октаву. Окремому аналізу повинна бути піддана галузь освіти стоячих хвиль.

Протипожежний захист

    Як утеплювач можуть застосовуватися як негорючі матеріали (мінеральна вата), так і горючі (з деякими обмеженнями) - пінополістироли, пінополіуретани, і ін. Затверджених нормативних документів, що містять правила безпечного застосування в будівництві систем зовнішнього утеплення з використанням горючих теплоізоляційних матеріалів, на сьогоднішній день не розроблено. Тому їхнє застосування допускається тільки після проходження вогневих випробувань систем утеплення (листа Керування технормування Держбуду Росії ісх. N 9-18/294 від 18.06.99 і ГУГПС МВС Росії ісх. N 20/2.2/1756 від 18.06.99).

Дифузія водяної пари, конденсація й вологоперенос

    У багатошарових конструкціях звичайно застосовуються матеріали, які істотно розрізняються за паропроникністю та водопоглиненням. Для таких конструкцій (поряд з розрахунками наведеного термічного опору й теплотривкості) винятково важливим є питання вологопереносу, яке необхідно розглядати в зимових і літніх умовах.

    Добре відомо, що існуючий завжди перепад температур усередині й зовні будинку викликає перепад парціального тиску й, як наслідок, дифузію водяної пари через конструкцію, що обгороджує. Крім того, якщо в якій-небудь зоні конструкції, що обгороджує, температура опускається до точки роси (температура насичення водяної пари), те відбувається випадання конденсату. Процес появи вологи й нагромадження її в конструкції можна віднести до одного із найбільш шкідливих факторів, що приводить до руйнування виробу, зниженню теплозахисту, появи цвілі, грибків, і т.д. У багатошарових конструкціях це збільшується ще й тим, що шар, що має мінімальну паропроникність, може виступати в якості паробар’єру.

    Таким чином, кількісний розрахунок вологопереносу є одним з найважливіших при проектуванні багатошарової конструкції, що обгороджує.

    Комп'ютерна методика розрахунку вологопереносу через систему мокрого типу, що активно використовують у багатьох країнах миру, виглядає в такий спосіб. На першому етапі розраховується вологоперенос за 1 годину, а потім - за весь період накопичення вологи в конструкції. За період накопичення можна прийняти строк тривалістю в кілька зимових місяців із середньою розрахунковою температурою й середньою відносною вологістю. На другому етапі розраховується волого перенос за 1 годину, а потім - за весь період випару вологи. За період випару вологи можна прийняти строк тривалістю в кілька літніх місяців із середньою розрахунковою температурою й середньою відносною вологістю. Тривалість періодів накопичення й віддачі вологи встановлюється для кожної кліматичної зони.

Правильно спроектована система мокрого типу повинна задовольняти двом критеріям:
1. Кількість вологи, що накопичується, не повинна приводити до перезволоження конструкції, що обгороджує;
2. Кількість вологи, що випаровується з конструкції, що обгороджує, у літній період, повинна перевищувати кількість вологи, що накопичується в зимовий період.

Хімічна стійкість

    У системі мокрого типу в якості різноманітних несучих і кріпильних елементів можуть використовуватися вироби з металу, наприклад, сердечники для пластикових дюбелів, і т.д. Крім того, у системі можуть перебувати або проходити через неї конструктивні металеві елементи, наприклад, огородження балконів, вивід комунікацій, і т.п. Всі ці елементи повинні бути захищені спеціальними антикорозійними составами (ґрунтовками або фарбами).

    Всі неметалічні елементи системи (наприклад, полімерні гільзи дюбелів, армуючі сітки) повинні мати необхідну лугостійкість.

Довговічність системи

    Довговічність являє собою час, протягом якого система зберігає свої експлуатаційні властивості. Довговічність зазвичай підтверджується випробуваннями в кліматичній камері, де зразок системи піддається циклічному впливу низьких і високих температур при різних значеннях відносної вологості. При цьому періодично зразок опромінюється ультрафіолетовими й інфрачервоними лампами. За кількістю циклів, що зразок витримав без видимих ушкоджень, орієнтовно оцінюється довговічність.

    Очевидно, що остаточно про довговічність тієї або іншої системи теплоізоляції можна судити тільки після тривалої практичної експлуатації.

    У листопаді 1999 року вісім ведучих країн Європи (Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Італія, Португалія, Великобританія) прийняли документ Основні положення по європейському технічному твердженню зовнішньої теплової ізоляції складних систем зі штукатуркою, що встановлює строк експлуатації систем мокрого типу. Відповідно до цього документу довговічність сертифікованої системи становить 25 років, якщо вона поставляється одним дилером, правильно спроектована й змонтована, правильно експлуатується.

    Необхідно підкреслити, що при проектуванні системи потрібно забезпечити сумісність суміжних шарів по тепловому розширенню, водопоглиненню, морозостійкості й паропроникності (зі збільшенням назовні), а також належне зчеплення шарів один з одним (що зростає в міру руху зовні всередину). Застосування матеріалів з несумісними властивостями приведе до негативних результатів і до додатковим витратам замовника на проведення ремонтних робіт.

    Зазвичай до складу системи входять компоненти (утеплювач, сітка, штукатурні суміші, дюбелі для механічного кріплення, і т.д.), що виготовляються різними виробниками. Однак зобов'язання по якісній роботі всіх різнорідних елементів спільно бере на себе одна фірма - розробник системи. Для цієї мети проводяться випробування як окремих елементів, що входять у систему, так і всієї системи в комплексі. Системи, що пройшли випробування, мають технічне свідчення Держбуду РФ про придатність для застосування на території Росії.

    Необхідно розуміти, що одна незначна на перший погляд заміна в системі одних елементів іншими може привести до істотного скорочення безремонтного терміну служби фасаду.

Комплектація систем зовнішнього утеплення з оштукатурюванням фасаду доборними елементами (кутовими напрямними, цокольними й карнизними профілями, елементами примикання, і т.д.) може варіюватися, але при цьому обрані для системи додаткові елементи повинні мати підтверджені акредитованими лабораторіями параметри, не нижчі за зазначені в технічному свідоцтві.
    Облаштування зовнішньої теплоізоляції є по суті заключною стадією будівництва. Несуча стіна повинна встигнути висохнути, причому не можна допускати її наступного просочування вологою. До початку робіт із облаштування теплоізоляції повинні бути встановлені покрівельні покриття, убудовані віконні й дверні коробки, готові балкони, установлені козирки й відливи, виконані всі необхідні стики й примикання. Повинні бути закінчені роботи з монтажу ринв. Бажано, щоб були закінчені внутрішні штукатурні (мокрі) процеси.

    У процесі робіт необхідно вжити заходів щодо збереження стін, що утеплюються, від впливу атмосферних опадів, а також від прямого влучення сонячних променів.
    Будівельні ліси, при необхідності їхнього використання, повинні відступати від несучої стіни на відстань, що враховує власну товщину системи утеплення й робочий простір для її установки.

    Системи утеплення фасадів мокрого типу підрозділяються на два конструктивних типи: системи із твердим закріпленням утеплювача на стіні (системи скріпленого типу за європейською термінологією) і системи із гнучкими (рухливими) елементами кріплення теплоізоляції.